Стоунхендж легенда

На території Великобританії, в графстві Уілтшер знаходиться, без перебільшення, одне з найцікавіших і таємничих споруд стародавнього світу.  У 1986 році цей археологічний пам'ятник  був внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Карпатські мольфари

Богуса, громовиків, рахмани ... У давнину їх називали по-різному, але лише одна назва - мольфари - стало «візитною карткою» цього дивного, нечисленного племені.  Ніхто не знає, як і коли вони з'явилися в Карпатах, звідки прийшли.  Хтось вважає, це нащадки кельтських жерців, які мігрували через Італію ... Інші стверджують, чаклуни бігли сюди від вогню інквізиції ... Проте гуцули, місцеві жителі, переконані: мольфари тут були завжди.  В горах, далеко від селищ вони контролюють сили природи і зберігають ключі від багатьох таємниць. Мольфарів, знаючих стихії, називали громовиками.  Крім них були і мольфари- ворожбити (ті, хто віщував події), і мольфари-промовники, тобто цілителі. Але головне, маги ділилися на «світлих» і «темних».  «Мольфар може творити і добро, і зло, - розповідав дідусь Нечай, знаменитий карпатський чарівник.  - Між світлими і темними тисячі років триває боротьба, з цього життя починається і триває ».  

Пограй зі мною

Я сидів вдома.  Після перегляду чергової серії Ігри Престолів, вирішивши перекусити, я твердим і швидким кроком пішов до холодильника.  Вийшовши з кімнати, я вже хотів піти на кухню, але раптом, проходячи повз двері в під'їзд, почув дивний стукіт, що переходить в скрегіт.  Я запитав:

- Хто-там?

 - Пограй зі мною, - пролунав дитячий голос

Що дитині робити вночі у моїх дверей?  Це ж маячня!  Я подивився у вічко і побачив там таку картину: стояла дитина, хлопчик, він стояв, опустивши очі в підлогу і бурмочучи:

- Пограй зі мною, пограй.

Тітка Олена

У 12 років я часто приїжджала влітку в село до бабусі.  Батьки мене привозили, пили чай і залишали на тиждень або на два.  У місті було зовсім не так добре, як в селі.  Тим більше, що я вже давно знайшла друзів, які теж приїжджають сюди з міста.  А в селі - річка, фрукти, квіти, свійські тварини ... Краса!  Ми гуляли по селу до самої ночі.  Час пролетів як шалений!  Море вражень зовсім вбило мою пильність.  А даремно.  Було вже близько півночі, коли ми схаменулися і почали збиратися додому.  На село впала непроглядна темрява.  Тільки кілька ліхтарів слабо висвітлювали шлях.  Будинок бабусі виявився далеким від цього місця, що мене зовсім не радувало.  Мені треба було йти повз будинки з чорними вікнами, повз темну гущавину лісу, повз таємничу річку... Я вже злилася на себе, що так довго гуляла.  Але робити нічого, довелося йти. По селу ніхто в такий час вже не ходить, і свій шлях я продовжувала в повній самоті.  У темряві звичні речі змінюються.  Кущі, в яких ми збирали вранці малину, стали темними і страшними. Здавалося, ніби в них хтось сховався і спостерігає за мною.  А потім вистрибне і розірве на тисячу дрібних шматочків.  Але поки він чекає, коли я впаду в істерику, коли мені буде страшно.  А мені не страшно.

Легенда про вовкулаку

За Північним полярним колом на території США, Канади та прилеглих островах живуть ескімоси, що розповідають історії про адлета.  Адлет - напівлюдина-напіввовк, чиїм предком був величезний пес.

Як навчитися ворожити на картах

Пропоную декілька головних правил ворожіння:
1. Купуємо нову колоду карт. Колода повинна використовуватися тільки для ворожіння, не можна на ній грати або давати іншій людині. Карти повинні бути тільки вашими і знати тільки ваші руки.

2. Вчитися варто починати з простих видів ворожіння.

Рекомендую переглянути

Чупакабра. Міф чи реальність?

 У ЗМІ ряду країн вже давно обговорюється сенсація про кровожерливого хижака — чупакабру. Перші згадки про цього звіра з'явилися в Пуерто-Ріко. Потім події почали розвиватися за принципом: десь щось хтось бачив, але що саме — зрозуміти не зміг.

Тук...Тук...Я прийшов

Це сталося менше року тому. Мені виповнилося 18, і батьки зробили чудовий подарунок -однокімнатну квартиру(нерахуючи кухні, туалету і т.д). Але не все так просто. Насправді вона двохкімнатна, але її хазяїн категорично заборонив заходити до тієї кімнати, і навіть замкнув її на ключ. Та і я особливо не заперечував – всеодно за таку мізерну плату ніде не знайдеш гарної квартири. Коли все було оформлено, я відразу зібрав речі і переїхав. Перше, що я помітив - там було ідеально чисто, ніби хтось прибирав квартиру щодня. Ну а все почалося тоді, коли я, втомлений від довгого переїзду, ліг спати.

Глибока ніч. Різко прокидаюсь, дивлюся на годинник.1: 11.

У підвалі

З самого дитинства зі мною траплялося багато містичних історій. Раніше я думав, що це або збіг, або просто моя уява, яка в дитинстві розігрується не на жарт. Проте нещодавно, десь місяць тому, я зацікавився містикою і, прочитавши купу оповідань, зрозумів, що не лише зі мною траплялися містичні події.
Отже, я почну свою розповідь. Сталося це, коли мені було 11 років. Я, як і усі діти, не міг спокійно сидіти на одному місці і постійно шукав пригоди. Був (та і зараз є) у мене кращий друг Стас, він і запропонував піти на покинуте будівництво. Я звичайно погодився, і, домовившись увечері зустрітися біля входу на будівництво, ми розійшлися по домівках.

"Подарунок"

Кімната зустріла мене порожнечею і самотністю. Я лягла на ліжко з телефоном і не зрушилася з місця до півночі - провалилася в соціальні мережі. Буває. Прокинулася, коли на годиннику було 00: 35. "Гм, нічого собі, пора спати", - з такими думками я відправилася під ковдру. Почала занурюватися в сон, і тут пролунав дзвінок в двері. Я не відразу зрозуміла, що це відбувається насправді. Може, здалося? Знову крізь сон почуся звук дзвінка. Кого там біс приніс на ніч? Неохоче я встала з ліжка і попрямувала до дверей.

У коридорі було темно. Я відкрила перші двері, подививлася у
вічко. Очі злипалися, але, трохи проморгавши, я побачила, що за дверима стоїть дівчина, опустивши голову вниз. Одягнена вона була у брудну білу рвану сукню, волосся звисало вниз, прикриваючи обличчя. Фігура, що злегка припухнула, синювато-бліда шкіра, на тілі були синяки... Кров застигла в моїх жилах, я зніяковіла, вдарилася об інші двері та...