Тук...Тук...Я прийшов

Це сталося менше року тому. Мені виповнилося 18, і батьки зробили чудовий подарунок -однокімнатну квартиру(нерахуючи кухні, туалету і т.д). Але не все так просто. Насправді вона двохкімнатна, але її хазяїн категорично заборонив заходити до тієї кімнати, і навіть замкнув її на ключ. Та і я особливо не заперечував – всеодно за таку мізерну плату ніде не знайдеш гарної квартири. Коли все було оформлено, я відразу зібрав речі і переїхав. Перше, що я помітив - там було ідеально чисто, ніби хтось прибирав квартиру щодня. Ну а все почалося тоді, коли я, втомлений від довгого переїзду, ліг спати.

Глибока ніч. Різко прокидаюсь, дивлюся на годинник.1: 11.


- Потрібно спробувати знову заснути, - прошепотів я і вже збирався знову лягти, як раптом почув якісь звуки. Навшпиньках вийшовши зі своєї кімнати, зрозумів, що звуки йдуть від замкнутої кімнати! Далі стало ще гірше. Я почав чути...стогін...крики...плач...стоячи в ступорі від такого, не відразу зрозумів, що відбувається довкола.  Отямитися мене змусили стуки у вхідні двері квартири.
- Хто тут?
- .......
- Хто там?
- ми прийшли....впусти нас...
Почалися удари. Удари об двері. І били з такою силою, що я вже точно знав що ЦЕ - не людина. Практично вибиваючи мої двері, я почув гарчання, гарчання звіра,який не може упіймати свою здобич.Мені було вже чхати, що це, як воно мене знайшло - я кулею побіг до своєї кімнати, закрився на всі замки і заліз під своє ліжко.
Крок...ще крок....з кожним разом істота наближалася, і як я зрозумів, вхідні двері для нього не перешкода....Ще крок...ВОНО починає кігтями вести по стіні, видаючи скрипучий звук...Я відчуваю як воно дихає в мої двері....і раптом...він зник...його більше немає за моїми дверима. не знаю як, але я відчув це. З полегшенням, я виліз з під ліжка і.... Воно стоїть за вікном ( я живу на 7-му поверсі) і дивиться а мене. Просто не можу передати ті почуття!  У нього були гострі, страшні довжелезні зуби. Він дивися на мене своїм чорним поглядом і шепотів: «Тук…Тук…Я прийшов»
Далі – я нічого не пам’ятаю…падіння…вогні…коридори... Прийшов до тями я через 4 місяці. Виявилось,що я випав з того вікна(чи може ВОНО мене штовхнуло?) 7-го поверху і дивом вижив, але впав у кому. Але це не кінець. Коли я розповів батькам про інцидент, ми почали телефонувати господарю квартири та не знайшли його. Згодом дізналися, що той покінчив з собою та залишив записку:
«Я більше не  можу так жити. Воно переслідує мене за мої гріхи. Я не хотів вбивати тих людей, не хотів! Так я вбивця… Я ховав усіх жертв у кімнаті моєї колишньої квартири, щоб ніхто не дізнався про це. Але я не можу терпіти ці муки. Це страховисько приходить за мною. Воно хоче вбити мене. Я продав квартиру, але зробив велику помилку. Надіявся, що ВОНО покине мене, та вже нічого не змінити. Прощавайте.»
Минуло 4 роки. Я маю чудову сім’ю, роботу та будинок, але та історія досі згадується…