"Подарунок"

Кімната зустріла мене порожнечею і самотністю. Я лягла на ліжко з телефоном і не зрушилася з місця до півночі - провалилася в соціальні мережі. Буває. Прокинулася, коли на годиннику було 00: 35. "Гм, нічого собі, пора спати", - з такими думками я відправилася під ковдру. Почала занурюватися в сон, і тут пролунав дзвінок в двері. Я не відразу зрозуміла, що це відбувається насправді. Може, здалося? Знову крізь сон почуся звук дзвінка. Кого там біс приніс на ніч? Неохоче я встала з ліжка і попрямувала до дверей.

У коридорі було темно. Я відкрила перші двері, подививлася у
вічко. Очі злипалися, але, трохи проморгавши, я побачила, що за дверима стоїть дівчина, опустивши голову вниз. Одягнена вона була у брудну білу рвану сукню, волосся звисало вниз, прикриваючи обличчя. Фігура, що злегка припухнула, синювато-бліда шкіра, на тілі були синяки... Кров застигла в моїх жилах, я зніяковіла, вдарилася об інші двері та...
опритомніла в ліжку.  Сон. Фу-у-х. Присниться ж... Я встала і попрямувала у бік туалету. Вийшла в коридор і застигла на місці - перші двері були відкриті, значить, я дійсно дивилася у вічко! Забігла назад в кімнату, забувши про все. Подзвонила подрузі, трясучись від страху, і розповіла про те, що сталося. Полегшало. Після цього змогла заснути.

Вночі наступного дня пролунав дзвінок. Знову?! Ущипнула себе разів п'ять, покорчилася від болю і зрозуміла, що це не сон. Вийшла в коридор. Страх пронизував кожен нерв. Подивилася  - вона стоїть. Я придивилася: голова опущена, обличчя не видно... І тут вона підняла голову і подивилася прямо  порожніми, білими, як сніг, очима, сказавши при цьому грубим голосом: "Впусти мене"...

Я втекла до кімнати і подзвонила подрузі. Та була в шоці, а я - в істериці.

І так повторювалося щоночі. Я вже не виходила подивитися - адже знала, що побачу. Нещодавно сиділа на вікні, плакала. Мало того, що ЦЯ щоночі доводить мене до істерики, так ще хлопець мій образив. Загалом, настрій був поганий. Подивилася на годинник і подумала: "Ось-ось прийде, вона.". Не встигла подумати, як вона з'явилася за вікном. Стоїть. Мовчить. У мене душа пішла в п'яти. А вона руку на скло поклала і стоїть. Чекає. Я подумала, що гірше вже не буде, і поклала руку на скло. Відчула, що лечу, і втратила свідомість. Опритомніла через те, що впала з підвіконня. За той час, що в непритомності була, мені сон приснився, як дівчина ця руки наклала на себе. Узяла та втопилася від нещасного кохання. Попросила вона мене коханому передати, що  любить його ще й досі і ніколи його не покине. Ім'я і прізвище я запам'ятала та знайшла цього хлопця Вконтакті. Ми зустрілися, я йому все розповіла, він повірив. Сказав, що вона до нього теж дев'ять днів приходила після своєї смерті. На тому і розішлися. Я свічку в церкві за неї у церкві поставила. І тепер знову можу спати ночами.

Нещдавно прокинулася від шуму під вікнами. Знову хулігани зібралися, спати не дають. Відсунула шторку - а там хлопченя стоїть. Років п'яти-шести. Синій увесь, дивиться на мене і сміється. У мене знову почалася істерика. Що робити?.Знову подзвонила подрузі. У тієї скоро дах через мене, напевно, з'їде, але все ж порадила піти до знахарки. Натупного дня я знайшла будинок тієї старої та розповіла що і до чого. А вона сказала:

- Подарунок долі це - допомагати душам. Але бережися: щось не так - і ти сама станеш такою. Ця справа тонка. Головне - близько їх не підпускати.